На факультеті цивільного захисту відбулася зустріч з ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС полковником внутрішньої служби Кулєшовим Миколою Миколойовичем

На факультеті цивільного захисту відбулася зустріч з ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС полковником внутрішньої служби Кулєшовим Миколою Миколойовичем.

     14 грудня в Україні відзначають День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС — людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію XX століття, що сталася 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС.

Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва і прийняття в експлуатацію комплексу захисних споруд над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС, чим було завершено перший етап ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Це, по суті, була перша перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху. Цей день пам'яті давно став скорботним нагадуванням всьому людству про важку перемогу над вогнем, який охопив реактор атомної станції. Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей і опромінення тисяч ліквідаторів.

Серед тих, які боролися зі страшним лихом є співробітник кафедри упрввіління та організації діяльності у сфері цвільнгого захисту Кулєшов Микола Миколойович, якій ризикуючи життям та здоров’ям, в ті пекельні дні з честю виконал свій обов’язок перед Батьківщиною. Його подвиг неможливо переоцінити – як не можна переоцінити значення того, що він зробив. Героїзм, патріотизм і професійна майстерність перевірені часом. Ми не маємо права забувати про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, віддавши своє життя задля збереження життя і здоров’я майбутніх поколінь.Своїх героїв треба знати, шанувати і пам’ятати.

Час може лікувати від усього, але не від пам’яті. Пам’ять … Саме вона є рушієм еволюційного поступу в майбутнє й оберегом найвищих загально людських цінностей. І якщо народ пам’ятає уроки своєї історії, він вартий того, щоб дивитись у майбутнє.